Історія селища

Фото на тему Історія селища Фото на тему Історія селища Фото на тему Історія селища Фото на тему Історія селища

Борисенко Галина Тимофіївна

Фото на тему Історія селища

Костюшок Аполлон Андрійович

Фото на тему Історія селища

Рудик Ніна Тимоіївна

Фото на тему Історія селища

Скребцов Іван Дмитрович

 

Соснове (до 1946 року — Людвипіль) — селище міського типу в Україні, в Березнівському районі Рівненської області. Населення — 2 088 мешканців (перепис 2001 р.). Населення селищної ради на сьогоднішній день - 3876 жителів. Селищній раді підпорядковані села Адамівка, Великі Селища, Вілля, Іванівка, Глибочок.

Назва Соснове походить від слова сосна, однак назва була нав'язана владою , що була на той час. Більш давньою та оригінальною є назва Людвипіль. Перша згадка про заснування Людвиполя жителями містечка Губків в 1708 році після руйнування його шведськими військами, які рухалися на схід. Більш давні легенди свідчать, що в одного з власників цих територій було дві дочки Марина і Людмила, і як в ті часи було престижно засновувати нові поселення, або перейменовувати старі в честь своєї родини. Саме два поселення, які лежали на березі р. Случ отримали назви в честь Людмили. Інша легенда розповідає про красуню Людмилу, яка пожертвувала своїм життям спасаючи людей від татарської навали. Вдячні односельчани і назвали поселення Людвипіль в честь їхньої спасительки. 

Селище розташоване на Волинському Поліссі на лівому березі річки Случ, за 56 км від залізничної станції Малинськ і за 47 км від залізничної станції Моквин, що на лінії Рівне—Сарни.

Відстань шосейними шляхами до Березного - 29 км, фізична відстань до Києва ~231,1 км.

 Історія

Поселення Людвипіль було засновано в 1729 році уцілілими жителями села Губків, розташованого на протилежному березі р. Случ, яке в 1708 було сильно зруйновано шведським військом, а потім спустошено тифом. За письмовими згадками на 1727 рік в селі залишилося лишень 38 дворів. Назва походить від ім'я одної з колишніх власниць села.

Після входження Правобережної України до Російської імперії Людвипіль 1795 року включено до складу Ровенського повіту. В 1798 році у Людвиполі був 141 двір, де проживало 860 чоловік, а в 1812 році кількість дворів зменшилась до 115, населення — до 740 чоловік.

На початку XIX століття у селі діяла суконна мануфактура. У 1850 році у Людвиполі відкрито паперову фабрику, яка працювала на місцевій сировині. Поміщик заснував винокурний завод. Завдяки вигідному розташуванню — через Людвипіль йшли торгові шляхи з Корця на Березне, Степань, Вербче, Пінськ. Водним шляхом сплавляли ліс і перевозили різні товари. Тільки в 1850 році від Людвипільської пристані відправлено 89 плотів з товарами на 27,5 тис. карбованців.

У середині XIX століття у Людвиполі налічувалося 80 будинків, населення — близько 670 осіб, понад 60 відсотків з них займалися землеробством, решта — кустарними промислами, торгівлею, сплавом лісу.

У 1867 році робітники спалили паперову фабрику, а суконна згоріла в 1879 році. За даними 1884 року, у Людвиполі був пивзавод, кілька боєнь, 22 невеликі крамниці. На рік проводилося три ярмарки і щотижня — базари. З 1866 року Людвипіль був центром волості, він належав до категорії містечок. У ньому проживало 850 мешканців, а на кінець століття кількість їх зросла до 1428 чоловік. 
    Медична допомога населенню запроваджена на початку XX століття. 1913 року мешканців села обслуговували лікар і акушерка та одна приватна аптека. 1913 року в містечку відкрито поштово-телеграфну контору.

 

Українська Народна Республіка

У січні 1918 року Людвиполь зайняли радянські війська. З 20 лютого 1918 року до середини 1919 року перебував у складі УНР. У кінці травня 1919 року у Людвипіль ввійшли частини 1-ї Української радянської дивізії. Проте вже в серпні 1919 року їх вибили польські загони. 5 липня 1920 року формування радянської 44-ї стрілецької дивізії 12-ї армії знову взяли контроль над селом. Польскі війська повернулись у вересні 1920 року, а за Ризьким договором західноукраїнські землі відійшли до Польщі.

Міжвоєнний період

В 1921 році у Людвиполі налічувалося 180 будинків і понад 1200 чоловік населення. Він вважався містечком, належав до Ровенського повіту, а з 1925 року до новоствореного Костопільського повіту, став центром Людвипільської гміни, до якої входило 73 громади. За даними «Адресної книги Польщі», у поселені 1930 року проживало 1239 осіб.

Друга світова війна

У вересні 1939 року, відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа, Людвипіль в складі західноукраїнських земель переходить до СРСР. 1940 року Людвипіль став районним центром новоствореного Соснівського району, але був віднесений до категорії сіл.

29 червня 1941 року німецькі війська зайняли Людвипіль. Тут було розміщено великий гарнізон і поліцейську управу. За період окупації було розстріляно 1317 мешканців району, вивезено 128 чоловік. На початку 1942 року німці створили в селищі гетто, куди зігнали все єврейське населення, а потім знищили його. 10 січня 1944 року німці були вибиті з Людвипіля військами 1-го Українського фронту.

 

Ветерани Другої Світової війни.

Ветеран Великої Вітчизняної

Костюшок Аполлон Андрійович народився в 1925 році в селі Людвипіль (нині смт. Соснове, Березнівського району Рівненської області).

З грудня 1944 р. по вересень 1951 року служив в Радянській Армії, зокрема в трофейному окремому батальйоні Забайкало-Амурського воєнного округу в 25-ій діючій армії. Воював в Маньчжурії, брав участь у війні щодо ліквідації останнього вогнища, яке було причиною нападу на Радянський Союз.

Помер Аполлон Андрійович у 2010 році.

Нагороди:

медаль"За перемогу над Японією"

орденом "За мужність"

ювілейною медаллю "60 років Збройних Сил СРСР"

Фомін Мирон Іванович народився в 1923 році в селі Глибочок Березнівського району Рівненської області.

З 1 січня 1944 року був призваний на військову службу.

Відбував службу в Мурманську в 60-му стрілецькому полку за спеціальністю кулеметник.

У червні 1944 року був поранений потім знову проходив службу в 244-му полку МВД з вересня 1944 року по травень 1945 року.

Нагороди:

Орден Вітчизняної війни;

медалями:

"За бойові заслуги"

"За відвагу"

"За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр"

Скребцов Іван Дмитрович народився в 1922 році в Луганській області. У 1941 році був призваний на фронт. Брав участь в боях під Курською дугою. Військове звання - рядовий. На передовій солдат Скребцов був зв'язковим.

Після закінчення війни вступив до Ворошиловградського інституту і в 1950 році після закінчення направили в Іваничівську МТС Волинської області на посаду головного агронома.

Нагороджений:

орденом Слави ІІІ ступеня;

ювіленою медаллю "40 років у Великій Вітчизняній війні1941-1945рр".

Борисенко Галина Тимофіївна народилася в 1926 році на Сумщині.

В 1943 році була призвана на фронт, закінчила снайперську школу. Після закінчення була відправлена в трофейний батальйон запасного полку другого ешалону 47-ї армії. Зі своєю армією пройшла дорогами Польщі.

Після закінчення війни повернулася в рідний край і продовжувала навчання в Охтирському педагогічному училищі. В 1947 році приїхала на роботу в Рівненську область, Березнівський район.

Нагороджена медалями:

"За визволення Варшави"

"За відвагу".

Рудик Ніна Тимоіївна, 1926р.н.. З 1941 року по 1945 рік перебувала на фронті, брала участь у визволенні В’язьми, Мінська, Смоленська, обороні Москви, визволенні Кенігсберга.Військове звання- рядова.Після війни працювала головним бухгалтером Соснівського побут комбінату.

Має нагороди:

« За взяття Кенігсберга»

« За оборону Москви»

« За перемогу над Німеччиною».

Повоєнний період

7 березня 1946 році село перейменовано на Соснове — за сосновими деревами навколо поселення. Статус селища міського типу з 1959.

Органи влади

Місцеві органи влади представлені Соснівською селищною радою, яка входить до складу Рівненської області України.

Селищний голова — Кот Микола Володимирович. До міської ради входить 14 депутатів.

Освіта

Першу парафіяльну школу в селі відкрито 1867 року. В ній навчалося всього 7 хлопчиків. 1902 року почало працювати двокласне сільське училище, його відвідувало 89 хлопчиків і 25 дівчаток.

    Наразі дошкільна освіта представлена ДНЗ"Берізка", який відвідують 120 діток у 5 групах. Середня освіта - це Опорний заклад Соснівський навчально-виховний комплекс "Гімназія-загальноосвітня школа І ступеня", навчається тут 464 учні. Учні гімназії мають можливість відвідувати курси комп'ютерної грамотності, із задоволенням відвідують філію музичної школи, що діє при гімназії.

1967 році відкрито професійно-технічне училище будівельників. За час свого функціонування Соснівський ПТНЗ підготував і дав професійну путівку в життя понад 7 тисячам робітників. З липня 2005 року Соснівський ПТНЗ набув нового статусу і нині - це ДПТНЗ "Соснівський професійний ліцей". Змінювалися назви навчального закладу, але незмінною залишається основна мета - підготовка кваліфікованих робітників для будівельної галузі області, району. 


В селищі функціонує заклад Еколого-натуралістичної та туристсько-краєзнавчої творчості. Його історія розвитку: 23 грудня 1957 року відкрито районний Будинок піонерів.1998 р. - перейменовано в Будинок дітей і молоді. 2001 р. - створено Центр духовної культури. 2001-2005 рр. - проведено спільну науково-дослідну роботу з Лабораторією інноваційних виховних технологій РДГУ з проблеми "Розвиток духовності особистості школяра в умовах позашкільного закладу." 

 

Сучасність 

Соснове зв'язане з обласними та районними центрами автошляхами.Станом на 2016 рік  селище повністю електрифіковане та газофіковане. В наш час виробничу сферу селища представляють Соснівський держлісгосп, ТОВ "Тандемсвіт", Рембудсервіс, ковбасний цех, та інші підприємства. До соціальної сфери відносяться Соснівська гімназія, дошкільний навчальний заклад, будинок культури, публічно-шкільна бібліотека, будинок дітей і молоді, Соснівська районна лікарня, 29 магазинів, 4 об'єкти громадського харчування. З кожним роком зростає купівельна спроможність населення,збільшується товарооббіг.

В Сосновому розміщений Комунальний заклад охорони здоров'я "Соснівська районна лікарня". Сюди відносять: відділення швидкої медичної допомоги, терапевтичне відділення, поліклінічне відділення, стоматологічна поліклініка. На території селищної Ради є три фельдшерсько-акушерських пункти. 

В Сосновому з 1961 року діє Будинок культури. При ньому організовано гуртки художньої самодіяльності. Тут організовуються свята до визначних і пам'ятних дат. 

Завжди людно у міській бібліотеці для дорослих, яка розташована у хорошому світлому приміщенні. Фонд бібліотеки становить 8000 примірників. В селищі також функціонують дитяча та шкільна бібліотеки. В 2010 році міська бібліотека виграла проект програми Бібліоміст і завдяки цьому проекту отримала 4 комп'ютери з підключенням до Інтернету,принтер та сканер. Завдяки цьому бібліотекарі мають можливість надавати більше послуг користувачам по задоволенню їх інформаційних запитів.

На території селищної ради функціонує дошкільний заклад "Берізка". Заклад мають змогу відвідувати близько 100 дітей. 

В Сосновому діють релігійні громади. Це: Українська Православна Церква - Київського Патріархату, Свято-Троїцька парафія Сарненської Єпархії Української Православної Церкви с. Великі Селища Березнівського району, Свято-Володимирська парафія Сарненської Єпархії Української Православної Церкви смт.Соснове Березнівського району, Свято-Петро-Павлівська парафія Сарненської Єпархії Української Православної Церкви, релігійна громада незалежних євангельських християн, Релігійна громада християн віри євангельської.